Попередня Наступна

ОСТАННІЙ НОМЕР

Том 15, №1-2' 2020г.

МЕДИЦИНСКАЯ ПСИХОЛОГИЯ

ПСИХОКОРЕКЦІЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДЕЗАДАПТАЦІЇ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ−УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ З ТРАВМАТИЧНИМИ УШКОДЖЕННЯМИ МАГІСТРАЛЬНИХ СУДИН КІНЦІВОК: ОБҐРУНТУВАННЯ, ЗМІСТ, ЕФЕКТИВНІСТЬ

Мета роботи − на основі ідентифікації клінічних проявів і закономірностей формування психологічної дезадаптації військовослужбовців−учасників бойових дій з травматичними ушкодженнями магістральних судин кінцівок розробити комплекс заходів психокорекції для даної категорії хворих. Для досягнення поставленої мети протягом 2018 − 2019 рр. на базі Військово−медичного клінічного центру Північного регіону було обстежено 150 комбатантів, які знаходилися на лікуванні після участі у бойових діях. Основну групу (ОГ) склали 120 осіб, які мали травматичні ушкодження магістральних судин кінцівок, групу порівняння (ГП) − 30 бійців без соматичних бойових ушкоджень. За критерієм об'єму оперативного втручання пацієнти ОГ були розділені на дві підгрупи: ОГ1 − 60 поранених з травматичними ушкодженнями магістральних судин кінцівок, яким після оперативного втручання вдалося зберегти поранену кінцівку; ОГ2 − 60 поранених з травматичними ушкодженнями магістральних судин кінцівок, які привели до ампутації кінцівок. В дослідженні використовували клініко−психологічний, психодіагностичний і статистичний методи. В результаті дослідження обґрунтовано структурно−динамічну модель континууму постстресової психологічної дезадаптації у комбатантів, що отримали бойові поранення магістральних судин кінцівок, на основі чого розроблено комплекс заходів психокорекції психологічної дезадаптації учасників бойових дій, які отримали поранення магістральних судин кінцівок. Розроблений комплекс складався з 6−ти етапів, більшість з яких мали універсальний характер і були спрямовані на роботу з бійцями незалежно від об'єму оперативного втручання. На початковому етапі здійснювали заходи щодо формування мотивації на участь у психокорекції та проводили психоосвітню підготовку до неї. Загальний клініко−психологічний етап було присвячено редукції психопатологічної симптоматики та переробці психотравматичного досвіду, набутого через поранення та участь у бойових діях. Загальний стрес−протективний етап містив заходи, спрямовані на активацію особистісних стрес−протективних ресурсів адаптації військовослужбовців, та плавно переходив до специфічно−диференційованого адаптивного етапу, на якому окрему увагу приділяли роботі з бійцями, які втратили кінцівку, що робилось для того, щоб адаптувати комбатанта до наслідків оперативного втручання, формування адекватного самоставлення та навичок соціальної і міжособистісної комунікації в нових умовах життя. Оцінка ефективності, проведена наприкінці психокорекції, показала значне покращення психоемоційного стану та якості життя у бійців, які брали участь у заходах, порівняно з контрольною групою.

Ключові слова: постстресова психологічна дезадаптація, учасники бойових дій, травматичні ушкодження магістральних судин кінцівок, об"єм оперативного втручання, ампутація, психокорекція

1. Абдряхімов Р.А. (2019). Постстресова психологічна дезадаптація при бойовій травмі очей з частковою втратою зору (феноменологія, механізми психогенезу, медико−психологічний супровід). Автореф. дис… д.мед.н.: 19.00.04 – медична психологія. Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України. Харків, 44 с.
2. Маркова М.В., Росінський Г.С. (2019). Порушення здоров’я родини в учасників бойових дій у світлі концепції постстресової психологічної дезадаптації: клініко−психологічні прояви, механізми формування, засади психокорекції. Проблеми безперервної медичної науки та освіти, № 3 (35), 5–9.
3. Шестопалова Л.Ф. (2017). Дослідження трансформації індивідуально−психологічних особливостей комбатантів, які перебували у зоні АТО. Український вісник психоневрології, Т. 25. Вип. 1, 162.
4. Денисенко М.М., Лакінський Р.В., Шестопалова Л.Ф., Лінський І.В. (2017). Основні клінічні варіанти постстресових розладів у комбатантів // Український вісник психоневрології, Том 25, вип. 2 (91), 40–44.
5. Юрьева Л.Н., Носов С.Г., Мамчур А.И., Николенко А.Е., Огоренко В.В., Дукельский А.А., Щустерман Т.И., Ерчкова Е.А. (2017). Диагностика, коррекция и профилактика кризисных состояний у участников военных конфликтов. Днепр, 204.
6. Козира П.В. (2016). Патогенетичні механізми формування постстресової психологічної дезадаптації у співробітників МВС України після участі в АТО. Психологічний часопис, Вип. 4. № 2, 211–221.
7. Schok M.L., Kleber R.J. (2010). A model of resilience and meaning after military deployment: Personal resources in making sense of war and peacekeeping experiences. Aging & Mental Health, Vol. 14, №. 3, 28–35.
8. Кутько И.И. (2014). Дистресс вооруженного конфликта: психопатология и лечение. Новости медицины и фармации, № 16, 7.
9. Поліщук В.Т., Заворотний В.І., Соколова І.М., Кожина Г.М. (2015). Проблема психологічних та психопатологічних наслідків бойового стресу в сучасних умовах // Український вісник психоневрології, Т. 23, Вип. 3 (84), 159–160.
10. Блінов О.А. (2016). Психологія бойової психічної травми. Київ. Вид−во НГ, 183 с.
11. Даник Ю.Г., Друзь О.В., Черненко І.О. (2016). Система класифікації стрес−асоційованих та посттравматичних стресових розладів та її обґрунтування. Journal of Education, Health and Sport, № 7 (6), 65–79.
12. Даник Ю.Г., Друзь О.В., Черненко І.О. (2016). Формування синдромів війн та їх особливості. Journal of Education, Health and Sport, № 6 (11), 77–89.
13. Bryan C.J. (2016). Guilt, shame, and suicidal ideation in a military outpatient clinical sample. Depression Anxiety, № 30 (1), 55–60.
14. Марута Н.О., Заворотний В.І. (2018). Принципы реабилитации военнослужащих с различными вариантами посттравматического стрессового расстройства. Український вісник психоневрології, Том 26, вип. 3 (96), 33–38.
15. Rasmussen TE, Clouse WD, Jenkins DH, Peck MA, Eliason JL, Smith DL. (2006). Echelons of care and the management of wartime vascular injury: A report from the 332nd EMDG. Air Force Theater Hospital Balad Air Base Iraq. Persp Vasc Endovasc Surg; 18(2):91–99.
16. Бабов К.Д. (2015). Посттравматичний стресовий розлад у постраждалих від надзвичайних станів як актуальна проблема медико−психологічної реабілітації. Медична реабілітація, курортологія, фізіотерапія, № 3/4, 38–41.
17. Гаибов А.Д., Белов Ю.В., Султанов Д.Д., Калмыков Е.Л. (2015). Огнестрельные ранения сосудов (Опыт гражданской войны). Душанбе, 132 с.
18. Бондаревський А.О., Коваль Б.М., Роговський В.М. (2017). Клінічні практичні настанови медичної служби НАТО з ушкодження судин. Хірургія України, №1 (61), 11–17.
19. Роговський В.М., Коваль Б.М., Бондаревський А.О., Августинович І.І., Родіонов О.С., Голінко В.М. (2018). Застосування тимчасового артеріального шунта при вогнепальних пораненнях судин нижніх кінцівок (огляд та методика тимчасового шунтування). Хірургія України, №4 (68), 74–80.
20. Абдряхімов Р.А., Маркова М.В. (2019). Порівняльний аналіз способів психологічного захисту в учасників бойових дій з травмою очей з частковою втратою зору на тлі психологічних проявів реакцій на стрес різної вираженості. Медична психологія, № 2, 3–8.
21. Abdryahimova Ts.В. (2014). General direction and differentiation psychotherapeutic approach in patients with non−psychotic disorders due partially sighted traumatic genesis. Journal of health sciences, vol 4, No 6, 031–042.

Завантажити в форматі PDF (917 KB)